Акбар I Великий

Джела́ль-ад-Дін Мухамма́д Акба́р або Акбар Великий (15 жовтня 1542 — 27 жовтня 1605, Агра) — третій падишах (1556–1605) з династії Великих Моголів, онук Бабура, прямий нащадок Тамерлана. Акбар був видатним державним діячем, допитливою, хоч і неграмотною людиною, мав прекрасну пам’ять, був сміливим та здібним воєначальником.

• За величиною тіні розпізнайте ріст людини.
• Навіть і особистості Акбара торкнулися наклепи. Вже ці двоногі вигадники, по злобі, і через заздрощі, невігласи, чого тільки не сплетуть!
• Хочеться перечитати тих істориків, де поверх особистості збережені іскри справедливості. Звичайно, важко живеться зараз людству. Тим прекрасніші всі пошуки справедливості, розпізнання суті і проникнення в причини. Акбар говорив: «За величиною тіні розпізнайте ріст людини». Істинний історик не буде захоплений лише тінню, але зіставить її з самим предметом свого дослідження.
• Великий Акбар з мудрою Джод-бай, створюючи храм Єдиної Релігії, мислили про те ж велике вміщення, наповнюючись терпимості.
• У світі вирувала темна Варфоломіївська ніч, а індійський імператор старанно вивчав відомі йому релігії, щоб, відібравши найкраще з них, створити релігію терпимості, добра і миру.
• Для Індії Акбар є не просто володарем, але свідомість народна чудово розуміє, що він був виразником душі народної. Так само як і багато, священних в пам’яті, імен, він збирав і бився зовсім не для особистої ненаситності, але творячи нову сторінку великої історії.
• Йдучи від характеристики Груссе, згадуючи позначки Плано Карпіні про увагу монгольських ханів до мистецтва і наук, ми можемо кульмінувати монгольський апофеоз в особі великого Акбара. Звичайно, деякі упереджені судження намагалися іноді і його представити кровожерливим тираном, але в кінцевому підсумку розгорнулася блискуча картина світлого об’єднувача і культурного правителя великої країни. До вже знайденої пишності Акбара нова література додасть лише нові цінні знаки. І народна мудрість, справедлива в основі своїй, додає до зображення великого імператора і сяйво Святого. Так народ у віках вміє шанувати постійне велике служіння.
• Подорожуючи по благословенній Індії, ми якось їхали по дорозі в тіні величезних чинар, і наш провідник сказав: «Великий імператор Акбар думав про майбутніх подорожніх, для яких ці прекрасні дерева стануть укриттям. Він думав про майбутнє.»
• У Фатех-Пур-Сікрі, в покоях дружини великого Акбара, ще помітні сліди стінопису, такі, що підносять думку, настільки об’єднавчі. Багато піднесень думки протікали під цим дахом. Скарбниця зовні безмовна, але духовно промовиста залишена прийдешнім поколінням. Так збережуться знаки цій місцевості. Для когось вони будуть лише напівстертими залишками фресок, але уважне око розрізнить несподівані, такі, що багато говорять шукаючому серцю, вигляди. Ці речові останки скажуть і підтвердять припущення істориків про те, як широко мислили Акбар і його дружина — недарма біля них виросло стільки легенд, припущень і захоплюючих сказань.
• Не змішує з безліччю славних імен народ Індії ім’я Акбара, збирача, творця щасливою народного життя. Народ не забуває і не припише ніяким применшуючим спонуканням широкі думки великого об’єднувача Індії. У храмах індуських є зображення Акбара, незважаючи на те, що він був мусульманин. Навколо голови імператора зображується сяйво, що зовсім не завжди є відмінністю просто володаря.