Антонич Богдан-Ігор Васильович

Богда́н-І́гор Васи́льович Анто́нич (1909–1937) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

• З одного боку, міський, урбаністичний поет, а з іншого боку, старозавітно-буколістичний. Цікавий, ні на кого не схожий, надзвичайно потужний. Мені близька його система поетична і світоглядна, те як він сприймає, бачить світ, як велику дивовижу, якою він не припиняє захоплюватись. Вона в чомусь його лякає, але в будь-якому разі це якийсь екстаз, захват, як перед великою книгою, бажання читати цю книгу, навіть якщо вона в чомусь відштовхує і лякає. Мені страшенно імпонує такий екстатичний захват перед життям.
• Закутістю цей закут не карай,Великий Боже, бо вже й так яскиня!Цей геніальний лемко — поганин?Його талант, поезія — од Бога…Вгрузає церква в землю на аршин,тече в Новицю ґрунтова дорога.