Августин Аврелій

Августи́н Авре́лій або Блаже́нний Августи́н (354 — 430) — християнський теолог і церковний діяч, єпископ міста Гіппон Регій (сучасна Аннаба, Алжир), родоначальник християнської філософії історії. Створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, розвинув неоплатонізм.

• Ми не знаємо скільки не з нами наших і скільки не наших з нами.
• Бог не покидає нас, якщо ми не покидаємо його.
• Господи, дай мені чесноту і поміркованість, тільки не зараз.
• Для вивчення мови набагато важливіша вільна допитливість, ніж грізна необхідність.
• Друзі й лестощі розпещують, а вороги, сварки, зазвичай виправляють.
• Люди створені не для того, щоб володіти так званими хорошими речами, але, якщо самі люди стали хорошими, вони й речі роблять хорошими, використовуючи їх для добра.
• Людина не насолоджуватиметься їжею й напоями, якщо не переживе голоду та спраги.
• Ніхто нічого не робить добре, якщо це проти волі, навіть якщо людина робить щось добре.
• Холод милосердя є мовчання серця; полум’я милосердя є ремствування серця.
• Не розумію, щоби вірити, але вірую, щоби розуміти… Я бажаю знати Бога і душу. — І більше нічого? — Геть нічого.
• Покора й сором після вчиненого гріха миліші Богові, ніж пиха після здійснення доброго вчинку.
• Полюби Бога усім серцем своїм і усією душею своєю — і роби, що хочеш.
• Віра запитує, розум виявляє… Розум є погляд душі, яким вона сама собою, без посередництва тіла, споглядає істинне, або він є те саме істинне, яке споглядається.
• Усе, що ми знаємо, знаємо розумом; тому ніяке чуття не є знанням.
• Віра є воля віруючого.
• Час лікує рани. Час — найкращий лікар.
• Таж бо й посудина, що сповнена Тобою, не додає Тобі стійкості: хай навіть розтріснеться – Ти не про­ливаєшся… — роздуми над сутністю Бога