Плісецька Майя Михайлівна

Плісе́цька Ма́йя Миха́йлівна (рос. Ма́йя Миха́йловна Плисе́цкая, 20 листопада 1925, Москва, РРФСР, СРСР — 2 травня 2015, Мюнхен, ФРН) — видатна радянська і російська артистка балету, солістка Большого театру в Москві, хореограф, письменник, актриса. Народна артистка СРСР (1959), Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, нагороджена Орденом «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня.

• Не жерти! Найдієвішого способу бути у формі ще не придумали.
• Елегантність давалася кров’ю.
• Закохуйся в момент, не барися.
• Люди, які люблять, здіймаються над буденністю, дріб’язковістю життя. Закохані завжди живуть в іншому вимірі.
• І другий раз народитися не вийде, як не намагайся. Своє живи!
• Не впевнена, що вищий прояв розуму — це доброта. Добряки бувають й набитими дурнями.
• Час все по місцях розставить. Чекати тільки довго.
• Я люблю цей вислів про руки своїх партнерів: розумні руки. З дурними руками не потанцюєш. Обов’язково завалять, перетримають, поквапляться.
• Життя буває несправедливим до таланту. Але поет, композитор, митець проб’ються через століття. Якщо у них термоядерний заряд, звісно.
• Що винесла я за своє життя, яку філософію? Найпростішу. Просту — як горнятко води, як ковток повітря. Люди не діляться на класи, раси, державні системи. Люди діляться на поганих і хороших. На дуже хороших і дуже поганих. Поганих завжди було більше, набагато більше. Хороші завжди виняток, подарунок Неба.