Шалва Амонашвілі

Амонашвілі Шалва Олександрович (1931–) — сучасний класик педагогіки, вчитель, психолог, Академік Академії педагогічних наук СРСР, доктор психологічних наук, творець Міжнародної Академії гуманної педагогіки

• Якщо ви пройшли відрізок шляху й не зустріли перед собою перепон, це певна ознака того, що шлях цей не Ваш
  Ваш шлях тільки той, на якому ви знайдете труднощі, а їх долання вимагатиме від вас напруження сил.
• “Гра — це випробування прийдешнього”.
  Тому ціна іграшки чи комп’ютерної гри не в тому, скільки вони коштують у крамниці,
  а в тому, яке вони несуть дітям майбутнє: гідне чи негідне.
• Ігри й іграшки дитинства —
  це коріння дорослого способу життя.
• Хочете подарувати вашій дитині справжнє дитинство? Подаруйте їй себе: маленького, пустотливого, мудрого дорослого.
• Дитина для батьків і вчителів — камінь спотикання для їхньої людяності, шлях для їхнього самовдосконалення, можливість стати кращими, викорінити в собі пороки.
• Пустощі — прояв мудрості дитинства.
• Освіта відбувається сьогодні, але але дихає майбуттям.
  Освіта — це експрес, спрямований у майбуття;
  молоді люди, які перебувають у ньому, стрімко мчать до світу майбуття, наскрізь проймаючи сьогодення.
  Там на них чекають свої справи. Освіта, що не сповнена змістом майбуття, схлжа на експрес без коліс.
• Спілкування — це серце педагогічного процесу.
  Але серце може бути здорове чи нездорове, добре чи зле,
  великодушне чи егоїстичне, прекрасне чи потворне.
  А панує над серцем учитель.
• Людина стає людиною
  тільки за допомогою людини.
  Але людина може стати Людиною
  тільки власними зусиллями.
• Серце — велика Книга Мудрості:
  вона написана мовою почуттів і її читають
  за допомогою інтуїції.
• Якщо я — носій світла, то для свого учня можу стати вчителем життя на все життя.
• Учителю!
  Хіба не у твоїх руках долі дітей,
  доля Планети Земля?
  Не вважай себе маленькою людиною,
  від якої мало що залежить.
  Не принижуй себе, і Бог возвеличить
  і прославить твою працю.
• У мові будь-якого народу на Землі слово Вчитель найсвятіше після слова Бог.
• Учитель реформує школу, і він-таки, на жаль деформує її.
• Не помилками обурюйтесь
  А успіхами захоплюйтесь.
• Яка система оцінок краща: п’ятибальна, дванадцятибальна, стобальна? Якщо дванадцятибальна система робить життя дітей в школі радіснішим у дванадцять разів, звісно,
  вона краща за п’ятибальну. Але тоді, мабуть, у школах, де стобальна система, життя дітей у сто разів краще.
  Може, нам не скупитись і одразу ввести тисячобальну систему, щоб радість шкільного життя зросла в тисячу разів?
• Яка оцінки – це “націлена в чоло дитини гвинтівка” (так казав Д.Б.Ельконін про п’ятибальні оцінки), то десятибальна, дванадцятибальна, стобальна й інші багатобальні системи оцінок перетворюються на автомат Калашникова, але, швидше за все, з глушником.
• Оцінки – ябеди й донощики.
• Оцінки – град над допитливим розумом дітей.
• Гарні оцінки в щоденнику провокують батьків на неробство й гординю. Погані – на грубість і жорстокість.
• Важливі не оцінки, а знання, а найголовніше – ставлення до знань.
  А ми ставимо все догори ногами.
• У школі має звучати педагогічна симфонія, а не педагогічна какофонія.
• Гуманна педагогіка — як синій птах: знаємо що цього птаха немає, та віримо, що він є.
  Його краса вабить нас, а пошук породжує творчість. І бачимо: власне пошук гуманної педагогіки вже є гуманною педагогікою.
• Людина без віри — це людина в скафандрі, викинута у відкритий космос без опори.
• Світова класична педагогічна спадщина — дятя Християнської релігії.
  Праці класиків педагогіки — свого роду Святе Письмо.